Підопічні Михайленка красиво долають сусідів

Після вкрай болісного програшу в минулому турі багато хто очікував психологічного надлому у формальних гостей, утім, нічого подібного й близько не було. Й очевидно, що головною заслугою цього звершення дніпрян — не лише конкретної перемоги, а й усього виступу навесні, — є робота їхнього наставника: відрадно констатувати, що у нашому футболі виріс справжній фахівець, якого, віримо, чекає велике майбутнє!..

Хоча й теперішнє у Михайленка таке, що йому, м’яко кажучи, нічого соромитися. Зокрема, сьогодні: насмілимося припустити, що вирішальним у матчі стало особисте протистояння двох сильних тренерів.

По-перше: Михайленко «зіграв в унісон» із очевидним наміром Кучука діяти раціонально, при цьому дніпряни й близько не закрилися на своїй половині поля, просто діяли обережніше, ніж зазвичай. Спочатку це дало їм змогу не пропустити в стартові 20 хвилин, а потім вийти вперед у рахунку.

По-друге: за часів Кучука «Сталь», виходячи на другий тайм, майже завжди переломлювала невдалий хід подій першої 45-хвилинки, а цього разу — не зуміла. Що за схожих обставин робить Леонід Станіславович? У перерві змінює тактичну схему й випускає інших виконавців на заміну. Цього разу він зробив те ж саме, однак… не спрацювало. Чи не тому, що інший Станіславович — Дмитро — передбачив якраз такий розвиток подій?..

Висловлюючись на жаргоні — «це було круто!» Спасибі Михайленку й Кучуку — за футбол, тактику і доведення факту, що справжній наставник зуміє мотивувати підопічних, хоч би в якому непростому стані вони перебували…