Хавбек «Дніпра» — про різні сприйняття турнірів сезону-2016/17, зміну свого амплуа та істину про те, що «не було би щастя…»

— Юрію, наступного туру Ліги Парі-Матч «Дніпро» протистоятиме «Сталі» — супернику-антиподу: Ваша команда намагається грати комбінаційно, в нападі, а кам’янчани — із позиції сили, раціонально, від захисту…

— Десь так і є — вони грають радикально інакше. Це один із найнезручніших колективів чемпіонату, який грає дуже щільно. Причому у них недавно змінився тренер, але й сьогодні, й раніше «Сталь» практикувала щільний стиль. Буде непросто.

— Як можна пояснити феномен великої кількості нічиїх навесні?

— Очевидно, так: ми вже навчилися програвати, переламувати ситуацію, коли програємо, але ще не вміємо втримувати виграшний рахунок. Думаю, класу не вистачає.

— У деяких зустрічах Ви виконуєте функції «чистого» крайнього хавбека, в інших дієте ближче до центру поля і в зв’язці з партнером. Чим пояснюються ці перестановки?

— Це не від хорошого життя: маємо в обоймі 15-16 футболістів, а тепер іще й багатьох травмованих серед центрхавів. Треба викручуватись і компенсувати недостачі. Уявіть, якщо ми, хлопці приблизно мого віку, молоді, а до основи підпускають іще молодших! Що цікаво, і в збірній я також змінюю позицію. Поки що не можу сказати, яка для мене найзручніша.

— Іще торік Ви грали в першості дублерів, а сьогодні маєте 22 поєдинки в Лізі Парі-Матч, виступи за збірні України U-19 та U-21. І це — у неповні 20! Немає відчуття, що все «крутиться» надто швидко?

— Є, якщо чесно. Думки різні з’являються. Інколи кажу собі: за останній рік «Дніпро» пережив багато негативного, але якби не це, у хлопців, які сьогодні в основі, не було би шансу заграти, про нас ніхто не почув би. А інколи думаю, що все це психологічно непросто, треба до всього готуватися. Бути готовим брати відповідальність на себе.