Голкіпер «Маріуполя» — про Чемпіонат, Кубок, титули, кар’єру і тривалість зимового відпочинку

— Рустаме, кілька днів тому, коментуючи підсумки літньо-осінньої частини сезону, Ви сказали, що команда не дорахувалася багатьох «своїх» очок. А якби Вам у липні сказали, що напередодні перерви «Маріуполь» посідатиме сьоме місце з невеликим відривом до третього — якою була би Ваша реакція?

— Ви маєте на увазі те, що для клубу, який повернувся, в УПЛ, наші цифри — хороший результат? Так у нас більшість футболістів виступала в УПЛ, ми умовні новачки! Особисто я перед початком Чемпіонату думав, що в першій шістці маємо бути напевно. Але сталися певні події, і ми посеред сезону не встигли оперативно перейти на іншу тактичну схему.

— На вашу думку, в чому основна причина недобору «своїх» залікових пунктів? Як Вам теза, що чи не ключовою проблемою нинішньої команди є занадто велика кількість футболістів із перебором майже на всіх позиціях?

— Чи є в історії футболу клуб, якому би завадили хороші гравці? Я такого клубу не знаю. Не в кількості виконавців справа. А в тому, що за новою моделлю гри ми не завжди встигали повертатися з атаки в оборону, от і виходило, що суперник організовує контратаку, а у нас два захисники перед воротами. Саме тоді найчастіше пропускали й втрачали очки.

— У 18 матчах південці пропустили 26 м’ячів, із яких 10 — у двох зустрічах. Отже, не беручи до уваги два «чорні дні», гру захисної ланки можна визнати успішною?

— Але ж ті дві зустрічі відбулися, правильно? Їх не скасуєш… Я не буду говорити за когось — тільки за себе: у мене сім матчів «насухо», проте були такі, коли пропускав п’ять, три, два… Мене це не влаштовує.

— Навесні «Маріуполь» продовжить боротьбу за Кубок України. Чи є всередині команди розуміння, що для виграшу офіційного турніру залишилося перемогти у двох матчах?

— Ми все розуміємо — і пам’ятаємо про пряме місце в групі Ліги Європи. Просто багато залежить від жеребу… Та, в принципі, з усіма буде складно: мені розповідали, що «Дніпро-1» може в УПЛ грати. З усіма битимемось, а вийде так, як вийде… Знаєте, у нашій команді багато титулованих футболістів — чемпіони, володарі Кубка, проте майже в усіх випадках це специфічні досягнення… Ну, це коли ти не виграєш титул, а береш участь у його виграші. Наприклад, за сезон я зіграв чотири матчі й отримав золоту медаль. У мене в «Шахтарі» один справді зароблений титул — Суперкубок України-2008… А хочеться саме заслужити успіх, виграти турнір, а не взяти участь у виграші. Так на будь-якій роботі: одна справа — отримати, інша — заробити… Не тільки в мене таке бажання.

— У цьому контексті: 5 жовтня Вам виповнилося 35 років. Того дня чи намагались оглянути кар’єру в ретроспективі? Чи маєте відчуття, що могли досягти більшого — наприклад, у матчах за першу збірну, — проте щось завадило?

— Я багато аналізую — і кар’єру, і життя. Значить, така в мене доля: там була травма, там не відпустили, там не оцінили… У більшості випадків я нічого не міг змінити… Головне, чого навчився, — завжди, навіть коли особливо погано, треба шукати, як із цього винести корисне, як чомусь навчитися.

— Насамкінець іще трохи про особисте: Ви один із небагатьох футболістів УПЛ, хто ще досі не виїхав за межі України заради відпустки. Коли і куди маєте намір поїхати?

— Через кілька днів поїду з дітьми кудись. Але, думаю, ненадовго — максимум на тиждень. І про садочок треба пам’ятати, і взагалі — про майбутнє.