Опорник «Ворскли» — про початок сезону, значну кількість жовтих карток і про те, як гра диктує свою тактику

— Олександре, як би Ви охарактеризували старт «зелено-білих» у Чемпіонаті-2017/18?

— Насправді ми на кожен матч виходили з одною думкою — виграти. Але у футболі можливо все, тому такий стартовий відрізок вважаю непоганим. Тим паче зіграли з обома лідерами. На мою думку, в усіх п’яти турах ми відіграли рівно, навіть поєдинок із «Шахтарем» не сприймаю як провальний.

— Три жовті картки в трьох матчах — чи не забагато? Навіть для опорного хава…

— …Причому всі попередження, визнаю, справедливі. Значить, виходить, забагато… Так іноді складається ситуація на полі, що доводиться порушувати правила.

— Ви взяли участь у трьох поєдинках Чемпіонату: в двох відіграли від свистка до свистка, в одному не дограли 16 хвилин, при цьому дві зустрічі відсиділи на лавці. Що це: специфіка ротації чи тактика під конкретних суперників?

— Це — рішення головного тренера та його помічників. Їм видніше, так що зверніться до них із цим запитанням… У нас, звичайно, є ротація, проте за неї, повторюся, відповідають наставники.

— Поєдинок із «Маріуполем» наступного туру розглядається так: битва двох рівних за класом команд, які мають приблизно однакові шанси на високі місця в сезоні. Погоджуєтесь?

— У нас від туру до туру нічого не змінюється: щоразу завдання — перемогти, щоразу детально «розбираємо» опонентів. Маємо битися, боротися за результат. А про високі місця… Наприкінці сезону подивимося на турнірну таблицю. Ну, можливо, трохи раніше — перед зимою, коли можна буде зробити попередній прогноз.

— Як ставитеся до думки деяких експертів, що головний «мінус» полтавців у нинішньому вигляді — прогнозованість? Мовляв, у кожному поєдинку «зелено-білі» грають за однією моделлю (це стосується як загальнокомандних дій, так і конкретних ліній)…

— Що я можу сказати? Нехай так думають — нам це на користь. Хай вважають, що ми «прогнозовані»… Насправді перед кожним поєдинком готуємося за окремою програмою. Й грати можемо по-різному — як комбінаційно, так і через довгі передачі. Гра диктує свої умови, під які часом треба прилаштовуватися, що й робимо: якщо можна комбінувати — комбінуємо, якщо ситуація вимагає довгих вертикальних пасів — так і робимо.

— За останній рік «Ворскла» зазнала великих кадрових змін: багато футболістів пішло, не менше прийшло на заміну. Ви не мали пропозицій, наприклад, із-за рубежу?

— Нічого конкретного не було. У мене діє контракт із Полтавою, хочу відпрацювати його до кінця. Хочу принести користь команді, де в мене з усіма рівні стосунки. Мені подобається як у клубі, так і в місті.

— Свого часу Ви доволі впевнено долали всі щаблі юнацьких-юніорських збірних України, втім, якогось моменту зупинилися на команді U-18. Чому так сталось і як «знайти загублену колію»?

— Ну… Я не знаю… В кожному матчі стараюсь — як і на тренуваннях. Ставлю перед собою завдання постійно прогресувати. Мабуть, треба ще більше працювати, щоби звернути на себе увагу тренерів збірних.